среда, 26 октября 2016 г.

РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

Тема. Мова моя веселкова.

Мета:         поповнювати словниковий запас учнів;  розвивати вміння проводити аналітико-синтетичну роботу над сло­вом; сприяти розвиткові в учнів кмітливості, мислення, уваги; виховувати інтерес і любов до мови.
          Обладнання.   Плакат   «Мова  моя  веселкова»,   табло «Чарівні квадрати», аркуші паперу (4 шт.), музичні ноти (5 шт.), табло «Алфавіт».

Вступ.
          1-й учень.
Мово рідна! Колискова!
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти,
Гей, яка ж прекрасна ти!
2-й учень.
Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов'я.
3-й учень.
На своїй природні мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
4-й учень.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
5-й учень.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, —
Бо єдина — так, як мати,
Мова кожного із нас.
6-й учень.
Рідним словом я горджуся,
Ним читаю і пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Я ніколи не лишу.
7-й учень.
Багато є в тобі щедрот,
Моя Вкраїно чорноброва.
І лиш народ тоді народ,
Як є у нього рідна мова.
 Основна частина

1-й ведучий.
Рідну мову любимо і знаємо,
На уроках кожен день її вивчаємо.
По країні мови веселкової ідемо,
Україну рідну ми не підведемо.
2-й ведучий.
Дуже любимо мову вивчати
Та у мовні ігри грати.
Ігри нас і вчать, і розважають,
І весело проводить час допомагають.
          Педагог. На нашому святі кожен пограє в мовні ігри, які допоможуть перевірити знання,  навчать нового і цікавого.

ГРА «АУКЦІОН»
Правила гри. Потрібно придумати слова з певним скла­дом на початку слова.
Ведучий каже склад — «ма». Гравці піднімають руки і називають слова (мама, марш, мак, масло і т. д.). Слова повторювати не можна. Коли більше ніхто з гравців руки не підніме, ведучий каже останнє назване слово і лічить до трьох: марш — один, два, три. Якщо під час рахунку хтось скаже ще слово, ведучий повторює його і лічить знову до трьох. Виграє той учасник гри, який називає ос­таннє слово.
Гру потрібно проводити у швидкому темпі. її можна повторювати, але називаючи інший склад.

ГРА «МОРФОЛОГІЧНІ ШАРАДИ»
Правила гри. Ведучий називає слова, з частин яких тре­ба скласти нове слово. Наприклад: щоб створити слово «поводир», треба взяти зі слова «посадка» префікс, зі сло­ва «водити» — корінь, а зі слова «командир» — суфікс.
Матеріал для гри:
1.  Префікс зі слова «проїзд», корінь зі слова «лісник», суфікс зі слова «каток».  (Пролісок)
2.  Префікс зі слова «відпустка», корінь зі слова «загад­ка», суфікс і закінчення зі слова «виставка».
     (Відгадка)
3.  Префікс зі слова «прибув», корінь зі слова «кордон», суфікс зі слова «керівник». (Прикордонник)
4.  Перший склад слова «помідор», перший і другий — слова «неділя», другий — слова «кілок».
     (Понеділок)
5.     Префікс зі слова «поїзд», корінь зі слова «садівник», суфікс і закінчення зі слова «поїздка».
(Посадка)

ГРА «ДО-МІ-СОЛЬКА»
Правила гри. До участі у грі запрошуються п'ятеро учнів. Вони по черзі вибирають нотки, на яких написані назви: до, ре, мі, фа, ля. Гравці придумують і по черзі на­зивають слова, в яких міститься відповідний склад.  Наприклад:
До — дорога, подорож, блюдо.
Ре — очерет, берег, береза.
Мі — помідор, доміно, міраж.
Фа — фабрика, фазан, фарби.
Ля — неділя, цибуля.
Виграє учасник, який придумає більше слів.

ГРА «АЛФАВІТНА ЕСТАФЕТА»
Правила гри. У грі беруть участь дві команди по 7—10 уч­нів. Гравці кожної команди по черзі біжать до призначено­го місця і пишуть по одній букві алфавіту: перший учень — а, другий — б, третій — в і т. д. Гра продовжуєть­ся, поки кожна команда не напише останню букву в ал­фавіті.
Виграє та команда, яка першою правильно напише ал­фавіт.

ГРА «ЗНАЙДИ БУКВУ»
Правила гри. Ведучий зачитує буквені загадки, діти по­винні вгадати букву, яка зустрічається в кількох словах.
Матеріал для гри.
1.      Що у Києві на першому місці, а у Москві на четвер­тому? (Буква К)
2.      Що стоїть посередині Землі? (Буква М)
3.      Хоч не риба — є в Дніпрі, у Десні, Дінці, Дністрі. (Буква Д)
4.      У Саратові й Черкасах є, а у Харкові та Полтаві не­ма мене. (Буква С)
5.      На Волзі перша буква ти і не остання на Неві.  (Буква В)
6.      Я у Львові живу, у Луцьку, у Луганську, нема в Жи­томирі. (Буква Л)
7.      Ми є в помідорах, огірках, та немає нас у цибулі.  (Букви Р та О)


Заключна частина.

Підведення підсумків. Визначення кращих гравців.


Опис власного досвіду

Я працюю в школі 22 роки. Починала свою діяльність як вихователь ГПД, потім працювала класоводом, а після того знову вихователем. На даний час працюю вчителем початкових класів. За ці роки маю певний досвід роботи, яким хотілося б поділитися.
     Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готовх зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової школи спрямована, здебільшого , на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його. Нині слід змінювати пріоритети цілей навчання. На перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. Це можна реалізувати завдяки компетентнісному підходу до навчання.
         Є простий і мудрий афоризм: « Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу, буде ситою все життя».
      Як зробити процес навчання цікавим для дітей? Що сприяє розвитку пізнавальної активності школярів? Саме тому напрямок роботи, тема над якою я працюю: «Розвиток пізнавальної активності під час ігрової діяльності в процесі уроку».
Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
 Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.
 Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.
 Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає: “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного”.
 Збагачуючи свій розум, дитина з радістю бере участь в іграх, радіє та очікує на них. Включаючи гру в процес уроку, учитель дає можливість  дитині опанувати нові знання в невимушеній формі. У грі формуються різні грані особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
 Використання розвиваючих та дидактичних ігор дозволяє вирішувати проблему розвитку розумових здібностей, активізує інтерес до навчання. Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом із ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми.
 Застосування ігор чи ігрових прийомів під час уроку, зумовлене самою природою дитини. Навчальний матеріал слід подавати на доступному, зрозумілому для неї рівні. Саме використання цього методу дозволяє вчителеві це зробити. Саму гру чи її елементи можна впроваджувати на  будь-якому етапі уроку. Але, на мою думку, найбільш доцільним є використання їх під час закріплення набутих знань. Адже, засвоєння нових знань передбачає від учнів зосередженості, уваги, запамітовування і тому слід бути дуже обачним у виборі гри. Я вважаю, що на цьому етапі слід використати певний ігровий прийом, що зацікавить дітей, налаштує на сприйняття нових знань.
 Досить часто я використовую ігри, ігрові моменти саме в першому класі. Адже, для дітей цього віку гра ще залишається одним з провідних видів діяльності. У своєму педагогічному арсеналі маю ігри з навчання грамоти на кожну літеру. Навчаючи учнів читати, а це досить складний для них процес, також застосовую різні ігрові прийоми (наприклад: «букви зустрілися», «зупинка автомобілв»). Під час уроків письма застосовую пальчикову гімнастику, яку можна знайти на моємо сайті. Але в той же час не слід надмірно захоплюватися цим методом, щоб сам процес навчання не перетворився просто на гру. Слід ставити мету, з якою використовується та чи інша дидактична гра. Учитель повинен володіти методикою використання різноманітних ігор та ігрових моментів. Саме тоді вони дадуть очікуваний результат.
Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.
 Я вважаю, що педагогічний пошук вчителя має завжди спратися на досягнення сучасних навчальних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості.

среда, 21 сентября 2016 г.



Вітаю вас! Ви потрапили на мій сайт. Я — вчитель початкових класів, працюю у спеціалізованій загальноосвітній школі селища міського типу Велика Писарівка з 1994 року.

    Цей сайт покликаний об'єднати зусилля батьків і вчителів для підвищення ефективності навчання і виховання дітей. На сайті ви ви зможите знайти уроки, заходи, пам'ятки, методичні розробки, ігри, загадки, посилання на довідники, словники, енциклопедії.

Дидактична гра

Дидактична гра — незамінний атрибут навчально-виховного процесу в початковій школі. Досвід роботи доводить значне підвищення ефективності роботи на уроці та у позакласній діяльності саме завдяки грі. Методична скарбничка кожного учителя багата різноманітними дидактичними іграми. Тож ознайомлюємо вас із напрацюваннями з проведення дидактичних ігор на уроках читання, математики, української мови.
               На сучасному етапі розвитку суспільства перед школою стоїть завдання виховати особистість, яка мислить самостійно, творчо, з активною життєвою позицією, чітким науковим світоглядом. Роль початкової школи у вирішенні цих питань є визначальною.
Саме тому є актуальним питання використання ігрової діяльності у навчально-виховному процесі початкової школи, адже вона сприяє розвиткові розумових здібностей учнів, підвищенню якості знань, формуванню активності, самостійності, пізнавального інтересу, волі, характеру.
             Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.
Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:
а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці.
б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу.
в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів.
г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання.
д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.
         Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності — їх усе одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку. Обсяг нової інформації, який мають опанувати учні, збільшується щороку. Але як уникнути при цьому перевантаження учнів? Цю проблему неможливо вирішити за рахунок збільшення кількості годин на вивчення окремих предметів і терміну навчання у школі.
Необхідно будувати нову школу: школу діалогу, школу, яку творять самі діти спільно з учителями. У цьому сенсі є актуальним особистісно зорієнтований підхід до навчання.
Розвитку пізнавальних здібностей та активізації діяльності молодших школярів сприяє такий підхід до викладу навчального матеріалу, який передбачає об'єднання усіх завдань, запропонованих учителем, єдиним цікавим сюжетом (подорож до осіннього лісу; розповідь чарівників; таємниці острова звуків; чари лісових мешканців, подорож у королівство цифр тощо).
              Гра поступово та непомітно на уроці переходить у серйозну, плідну роботу. Відповідно до програмових вимог, я в доступній формі доношу до свідомості дитини необхідний теоретичний матеріал. Цікаві порівняння і малюнки допомагають дітям, адже при цьому спрацьовують різні властивості їхнього сприймання: порівнюючи один предмет (чи поняття) з іншим, ми краще розуміємо (засвоюємо) його. У народі говорять, що «краще раз побачити, ніж багато раз почути», — тобто зорова пам'ять є дієвішою за інші її види. Наприклад, під час вивчення частин мови я використовую цікаві малюнки-будиночки, в яких «живуть» частини мови, роди, звуки, слова.
Запам’ятати певну інформацію дітям молодшого шкільного віку легше, якщо вона подається у віршованій формі.
Складні випадки написання іменників і прикметників дітям легше запам'ятати у вигляді цікавої казкової розповіді вчителя.
На уроках читання використовую гру «Добавляночки». Я читаю вірш, але без останнього слова. Дітям потрібно підібрати риму. Цікавою є гра «Переплутанка». Пропоную розплутати клубочок, розставивши слова на свої місця, і відновити речення. Є також гра «Пройди лабіринт — прочитай слова» тощо.
Для мене є цінним той аспект гри, що саме вона дає змогу індивідуалізувати роботу на уроці. Цінність гри полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції взаємозв'язані.
Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Особливо важливе місце займає гра та ігрові прийоми в навчальному процесі першокласників, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам'яті тощо. Але гра також потрібна і в 2—4-х класах. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи перевантаженню психіки дитини, допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше, ніж будь-який педагогічний засіб. Гра дає змогу педагогові здійснювати управління розумовими здібностями та їхнім розвитком; формувати цінні риси особистостей і взаємини дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.
Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить від рівня, знань.


Ігри на уроках літературного читання
Гра «Незнайко»
Один учень читає, а інший — виправляє допущені помилки.
Гра «Вовк і заєць»
Один учень починає читати текст, другий — вступає після того, як перший дійде до крапки й намагається його наздогнати.
Гра «Ми віримо і не віримо»
Учитель читає речення з тексту, зробивши помилку в слові. Діти знаходять це речення, говорять: «Ми віримо» або «Ми не віримо» і читають це речення.
Гра «Інтерв'ю»
Тема інтерв'ю може бути різною, учні — кореспонденти і респонденти. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім класом.
Гра «Земля — небо»
За командою «Земля» діти нахиляються до книжки і читають текст. За командою «Небо» — піднімають голівки вгору, прибираючи вказівки від тексту. Знову — «Земля» — учні очима знаходять, де вони завершили читати.
Гра «Дощик»
(Діти читають хором.)
- Накрапає дощ (тихо).
- Дощ пускається сильніше (голосніше).
- Злива (голосно).
- Дощ слабшає (тихіше).
- Дощ перестав (читання припиняється).
Гра «Хвилі»
Ця гра схожа на попередню, але дещо відрізняється. Обираємо ведучого, який задає «тон і темп» гри. Текст читається так, як хвиля прибивається до берега і відходить від нього: тихо — голосніше — голосно — тихіше — тихо — голосніше і т. д.
Гра «Бджілки»
Напівголосне читання учнями тексту, кожен — у своєму темпі.
Гра «Рибки»
Мовчазне читання учнями тексту, кожен — у своєму темпі, при цьому діти можуть ворушити губами.
Гра «Губи на замку»
Те саме мовчазне читання, але ворушити губами заборонено.
Гра «Засічка — кидок»
За командою «Кидок» усі діти починають читати напівголосно текст. За командою «Засічка» — зупиняються й олівцем відмічають останнє прочитане ними слово. Цей самий текст таким же чином читають ще раз (але не більше трьох разів). При повторному читанні діти переконуються, що прочитали більший обсяг — «засічка» поставлена вже далі. Це доводить їм необхідність багаторазового читання тексту, адже з кожним разом результати поліпшуються.
Гра «Відшукай речення за початком»
Учитель читає речення, зупиняючись, учні знаходять і дочитують його.
Гра «Знайди помилку»
Учитель читає вірш, припускаючись помилок. учні уважно слухають і виправляють.
Гра «Сніжинка»
Залежно від пори року («Квіточка», «Листочок») читає той учень, на парту якого впала сніжинка (квіточка, листочок).
Гра «Не перерви ланцюжок»
Діти одне за одним читають по одному реченню (можна по одному слову, строфі) текст. Усі мають слідкувати, щоб ланцюжок не перервався.
Гра «Хто краще?»
Конкурсне читання вірша, оповідання. Читання у парах.
Гра «Буксир»
Створюється пара з «сильнішого» учня і «слабшого». «Сильніший» учень «веде» у читанні, а «слабший» — намагається досягти темпу читання «сильнішого» учня.

Гра «Луна»
«Сильніший» учень читає речення, а «слабший» — читає це речення після прослуховування.
Гра «Котик і Мишка»
Ця гра дуже ефективна під час роботи над удосконаленням навичок швидкого читання.
Першою починає читати «Мишка». Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати «Котик». Він намагається наздогнати «Мишку». Гра припиняється, коли обидва учні читають одне й те ж.
Гра «Лото»
лас поділяється на 4 команди. Кожна команда отримує однакові картки. Перша група карток містить прізвища авторів, друга група карток — назви творів, третя — фрагменти з творів.
Завдання: вибрати із загальної кількості карток ті, що стосуються одного автора. Перемагає команда, яка швидше і правильніше виконає завдання.
Гра «Чарівна лотерея»
Для проведення гри клас поділяється на 4 команди. Кожна команда отримує однакові картки, на яких записані ключові слова з певного твору.
Завдання: швидко прочитати слова, визначити назву твору та автора слів. Перемагає команда, яка швидше і правильніше виконає завдання.
бились                           поживились
розумні                          а             дурні
(«Дурні бились, а розумні поживились». Слова належать курці.)
Гра «Шифрувальники»
Для проведення гри клас поділяємо на 4 команди. Кожна команда отримує картку з однаковим завданням.
Завдання: у кожному рядку знайти «зайву» літеру. Скласти всі «зайві» літери з кожного рядка і прочитати назву твору. Вказати автора твору. Перемагає та команда, яка швидше і правильніше виконає завдання.
ООООООООЯОООООООООО
ВВВБВВВВВВВВВВВВВВВВВ
ИИИИЛИИИИИИИИИИИИИИИ
ДУДДДДДДДДДДДДДДДДДДД
ТТТТКТТТТТТТТТТТТТТТТТТТ
АООООООООООООООООООО
Гра «Заверши речення»
Дітям пропонують переписати речення і доповнити їх словом із протилежним значенням.
- У лісі ростуть дерева товсті й....
- Річки бувають глибокі й....
- Улітку дні довгі, а взимку....
- Діти оцінюють свою роботу, враховуючи каліграфію.
 Гра «Склади речення»
На дошці написано частини речень. Школярі читають спочатку ліву, а потім праву частини, з’ясовують, як доповнити ліву частину, щоб вийшло речення.
Гра «Утвори слово»
Від поданих слів утворіть нові слова з апострофом.
Дерево — дерев'яний;
солома —...;
трава —...;
горобець — гороб’ята;
голуб —...;
ластівка — ....
 Гра «Віднови слово»
На дошці написані слова з пропущеними літерами:
лос_, пен_, тін_, пал_то, пал_ма.
Записати в зошит відновлені слова.
 Гра  «Засели будиночки — роди»
Для цієї гри виготовляються 3 будиночки з прорізами: чоловічий рід, жіночий рід і середній рід. Клас поділяється на 3 команди (3 ряди). Кожна команда отримує свій будиночок — рід. На столі у вчителя картки із надрукованими словами. Будиночки прикріплені до дошки. Учні по черзі підходять до столу, вибирають картку зі словом і заселяють у будиночок. Перемагає той ряд, який швидше заселить свій будиночок.



Слова: картина, кінь, село, дівчинка, море, хлопчик, поле, небо, книга, дім.   



пятница, 26 августа 2016 г.